Історія Браїлівської ЗОШ І-ІІ ст.

Історія Браїлівської ЗОШ І-ІІ ст.

Ще один навчальний заклад у Браїлові з’явився в 1896 р. В пам'ять коронації російського імператора Миколи ІІ адміністрація Браїлівського цукрового заводу запропонувала його власникові князю Олександру Горчакову відкрити школу для навчання дітей заводських службовців та робітників. Так як у Москалівці не було жодного навчального закладу, пропозицію підтримало усе навколишнє населення. Після згоди князя О.Горчакова розпочались приготування для відкриття школи. З Києва замовили усі потрібні підручники, а в місцевих майстернях закипіла робота по виготовленню шкільних меблів. Школу побудували на північно-західному березі «заводського» ставу річки Рів. Приміщення складалося із однієї класної кімнати і квартири вчительки – чотирьох кімнат із кухнею.

17 листопада, о 16-й годині на урочисте освячення школи прибули духовенство, адміністрація заводу, учні та їх батьки. Святковий молебень в класних приміщеннях відслужили старший священик Браїлівського жіночого монастиря Ігнатій Лотоцький та священик Петропавлівської церкви Михайло Судилковський. На відкриття також прибув відомий освітній діяч, Подільський єпархіальний місіонер Віктор Лотоцький.[i]

Навчальний заклад відразу прикріпили до Іванобогословської церкви у статусі церковно-парафіяльної школи.

З моменту відкриття школи вчителькою працювала випускниця чотирьохкласного духовного жіночого пансіонату Ганна Судилковська. У 1909 р. на цій посаді її змінила Христина Лангельшельд, яка провчителювала до 1910 р.[ii]

Співи в той час були обов’язковим предметом при навчальних закладах такого типу. Варто зазначити, що в звіті Вінницького повітового наглядача за 1908 р. в Москалівській школі з даного предмету діти мали значні успіхи. Учні також вивчали церковнослов’янську граматику. Це давало їм можливість вільно читати церковнослов’янські тексти, розтлумачувати різні скорочення та позначки у релігійних книгах. Основу практичних занять складало читання Псалтиря, Євангеліє та Часослова. Серед предметів викладалась російська мова, обчислення, рукоділля, Закон Божий[iii].

На 1916 р. у школі рахувалось 369 книг 65-и назв. Навчалося 22 хлопчики і 21 дівчинка, із них: 30 православних, 11 католиків і 2 євреї[iv] (для порівняння у 1908 р. навчалось 17 дівчаток і 23 хлопчики)[v].

У 1916 р. на посаді вчительки перебувала 19-тирічна Неоніла Горнішевська, дочка священика із села Дожка Ямпільського повіту. Закінчила Київське 2-е жіноче училище духовного відомства із званням вчительки початкової школи. Вінницьким повітовим відділом Подільської єпархіальної училищної ради була призначена на посаду вчительки церковно-парафіяльної школи при Браїлівському цукровому заводі. За свою роботу отримувала від держави 360 крб в рік та ще 360 крб від власників цукрового заводу К.Раллі.[vi]

По закінчені революційних подій при Браїлівському цукровому заводі запрацювала одноконцентрова чотирьохрічна школа, яка розміщувалась в приміщенні колишньої церковно-парафіяльної школи Іванобогословської церкви. До школи ходили діти з прилеглої до заводу території, частини сіл Москалівка і Сьомаки.

Браїлівська (заводська) школа 1923-1982 рр. Світлини 1970-х р.

Першим завідуючим навчального закладу, при радянській владі став Василь Антонович Горбань. Крім нього вчителями працювали Антон Васильович Рибак і Ганна Іванівна Орлова.

У 1923 р. школу перевели в одноповерховий кам’яний будинок, який до цього часу використовувався, як одне з приміщень колишньої лікарні, побудованої ще К.Раллі. Навчання проходило у двох кімнатах, також була обладнана учительська. У 1924-1925 навчальному році відкрили 5-ту групу (клас). Майже кожен вчитель вів по два класи: 1, 2 – А.Рибак, 3 – Г.Орлова, 4, 5 – В.Горбань. Цукровий завод повністю утримував навчальний заклад, починаючи від палива і закінчуючи заробітною платнею. Не дивлячись на вік учнів, ідеологічне виховання знаходилось на високому рівні і уже в 1924 р. було створено загін юних спартаківців. Очолив її комсомольський агітатор цукрового заводу Олександр Попов. Головою загону став Микола Лисий, ланковими: Лая Ліхтман, Антон Попов. Влітку 1924 р. на VІ з’їзді комсомолу загін юних спартаківців було перейменовано в організацію юних піонерів імені В.І.Леніна. Піонерський загін нараховував 60 осіб. Піонервожатою працювала Ліза Нагірняк.

У 1925 р. навчальний заклад перейшов до відомства народного комісаріату освіти УРСР. Таким чином, фактично всі витрати на утримання школи лягли на районний бюджет, хоча варто зазначити, що цукровий завод і надалі продовжував її підтримувати.

Після випуску в 1925 р. 5-го класу у наступному 1925-1926 навчальному році освіту здобували діти у 4-х громадах у дві зміни[vii]. В цьому ж році навчальний заклад покинув вчитель А.Рибак.

Починаючи з 1927 р. навчання відбувалось в одну зміну одночасно у двох класних комплектах по два класи у кожному. Контингент складав від 80 до 90 учнів[viii]. Велика увага акцентувалась на практичних навичках учнів. Працювали на невеликих земельних ділянках, обробляючи картоплю, буряк та інші культурні рослини. Вчилися писати протоколи зібрань, складати анкети, діаграми. Праця дітей у невеличкому шкільному кооперативі давала змогу навчатися практичному рахівництву. Усі діти вели індивідуальні щоденники, а чергові заповнювали загальні.

Діти брали активну участь у громадській роботі, яку організовували як школа так і цукровий завод. В школі працював гурток співів та драматичний, яким керував режисер заводського театру.

Антирелігійна пропаганда серед школярів не приносила бажаних результатів. Діти 1-ї та 2-ї громад під час свят не відвідували школу взагалі, а 3-ї та 4-ї - частково[ix].

У березні 1928 р. завідуючий школою В.Горбань виїхав і замість нього школу очолила Г.Орлова. Із 1928 р. контингент учнів зріс до 150, таким чином в школі було сформовано чотири повноцінних класи. В цьому ж році крім завідуючої у навчальному закладі почали працювати вчителі А.П.Ружицька та С.І.Сторожук. В трьох класах викладали штатні вчителі, а в одному заняття проводили переміно практиканти.

У 1929 р. виникла гостра проблема із шкільним приміщенням. Адже, як відомо, школа розташовувалась у погано пристосованому будинку і усі діти не могли в ньому поміститись. Дирекцією цукрового заводу було організовано збір коштів на побудову нового шкільного приміщення і на 1930 р. було зібрано 13 000 крб із потрібних 25 000. Працівники заводу були особливо зацікавлені в новій школі, адже на 400 робітників припадало 120 дітей[x]. Але з невідомих причин нове приміщення так і не було побудоване.

У 1930 р. педагогічний колектив поповнився ще однією вчителькою Ставельською, а в наступному році кількість класів збільшилася до 5 і додатково призначили вчительку Пеньожик.

Г.Орлову в 1932 р. на посаді директора замінив Анатолій Михайлович Славінський, який також викладав географію. У наступні роки збільшилася кількість класів до семи та педагогічний колектив поповнився вчителем  російської мови М.Ф.Ваньковичем та вчителькою біології Славінською.

У 1934 р. відбувся перший випуск сьомого класу.

Наступний період історії школи вирізняється постійним плином кадрів. Так, у першому півріччі 1934-1935 навчального року А.Славінського на посаді директора замінив Терен Іванович Дорофаннюк, який в другому півріччі поступився посадою Івану Савелійовичу Осадчому. До речі, обоє були вчителями історії.

На 1936 р. був наступний склад педагогічного колективу:

1. І.Осадчий – директор, вчитель історії.

2. Г.Орлова – вчитель математики.

3. М.Ванькевич – вчитель української мови.

4. Л.Ліфшиць – вчитель початкових класів.

5. Р.Рутберг – вчитель початкових класів.

6. І.Ковальчук - вчитель початкових класів.

У 1937 р. в школі почало працювати подружжя Вакулічів: вчителем математики - Антон Мефодійович, російської мови - Софія Владиславівна. Добавились два вчителя початкових класів: А.Нестерович та А.Мельник. У черговий раз змінився директор і цю посаду обійняв П.П.Кіричишин.

1938-1939 навчальний рік також приніс зміни у педагогічний колектив. Директором згадується Степаненко, вперше в цій школі була введена посада завуча, яку посів Гусар. Серед учительського колективу також відбулись перестановки і вперше згадуються імена К.Ф.Сивульської, І.І.Сивульського та В.Ф.Городенко.

У 1940-1941 навчальному році в школі нараховувалось біля 350 учнів. Навчальний заклад був досить добре відремонтований та обладнаний. В кожному класі знаходилась необхідна кількість навчальних парт. Повноцінно функціонували кабінети фізики та хімії. Шкільна бібліотека нараховувала біля 2 000 примірників.

Після німецько-румунської окупації в липні 1941 р. школу закрили. Що сталось із більшістю вчителів невідомо, щоправда декому з них пощастило продовжувати працювати в цій школі по закінченні війни[xi].

Після звільнення Вінницької області від німецьких та румунських окупантів розпочала свою роботу і Браїлівська (заводська) семирічна школа. 1 квітня 1944 р. районним відділом народної освіти завідуючою школи була призначена Г.І.Орлова, яка працювала в цій школі з 1920 р. В штат педагогічних працівників призначили О.К.Жовнір, В.М.Деренівську, М.Н.Гудзь, Кожукар та Ковтенюк.

Щоправда в цей час приміщення школи займав евакуаційний шпиталь. Тому заняття проводились у початковій школі №2 (була до революції церковно-парафіяльною). Після війни збереглось всього 13 парт та 2 класні дошки. Все це розташували у трьох кімнатах, де проводилось навчання. Навчальний заклад розміщувався у одноповерховому глинобитному будинку загальною площею 25м². Усе приміщення школи освітлювалось за допомогою електрики. До речі, станом на 1956 р. із 42 шкіл району електричне освітлення мали 11, з яких лише 2 початкових.

Шкільний ганок. Світлина 1970-х р.

Влітку 1944 р. директором семирічної школи призначили О.К.Жовнір. 30 серпня того ж року приміщення школи було звільнено від шпиталю. Силами цукрового заводу протягом двох днів зробили ремонт та виготовили учнівські столи. 3 вересня 1944 р. чотири початкові класи розпочали навчання. 1 жовтня до навчального процесу приєднались 5, 6, 7 класи.

У 1944-1945 навчальному році був наступний склад педагогічного колективу: директор О.К.Жовнір, вчителі Кордовський, О.М.Фалько, М.І.Кметь, К.Н.Гудзь, Г.І.Орлова, Д.Я.Миронюк, М.С.Гудзь, М.В.Ходніцька.

Невідомо з яких причин. але в наступному навчальному році педагогічний склад був майже весь замінений.

1. Директор – О.К.Жовнір.

2. Завуч, вчитель географії – О.М.Харковий.

3. Учитель української мови – В.М.Деренівська.

4. Учителька російської мови – Г.І.Орлова.

5. Учитель історії – К.Н.Гудзь.

6. Учитель фізкультури – Ф.П.Слободян.

7.Учителька початкових класів – М.С.Гудз.

8. Учителька початкових класів – М.П.Попова.

9. Учителька початкових класів – К.Ф.Марчук.

10. Учителька початкових класів – Л.Ф.Мельник.

У 1946 р. посаду директора обійняв Кучинський, завуча – О.К.Герасимчук. Із 15 серпня 1947 р. директором був призначений Олександр Авксентійович Іванишин.

В очолюваному О.А.Іванишеним колективі також відбулись кадрові зміни. Замість К.Н.Гудзя, Л.Ф.Марчук, К.Ф.Мельник, В.М.Деренівської до школи прибули вчитель математики Г.Ю.Полушенко, вчитель української мови С.М.Рущак, вчителі початкових класів Н.П.Іванишена та Л.Ф.Іванова. У школі в 1947-1948 навчальному році було 7 початкових класів, а загалом освіту здобувало 307 учнів. Навчання проходило в три зміни. Це було пов’язано з відкриттям класів для сільської молоді.

Приміщення школи в кінці 1970-х р.

Така велика кількість учнів була зумовлена територією, яку обслуговувала школа: робітниче селище цукрового заводу, район Гамарня, села Москалівка, Сьомаки та Людавка[xii]. В кінці 1940-х р. навчальний заклад освітлювався за допомогою електрики, що в той час було досить прогресивним явищем серед навчальних закладів району[xiii].

Учнівський комітет школи досить успішно організовував позакласну роботу, прикладом чого може слугувати зайняте перше місце на районній олімпіаді з художньої самодіяльності[xiv].

У 1954 р. школу реорганізували із семирічної у середню. При школі працював буфет, в якому продавали канцтовари, зошити, підручники. Зрідка завозили цукерки.

Браїлівський цукровий завод у 1954 р. передав школі приміщення на 5 кімнат (один із корпусів колишньої лікарні). Таким чином в розпорядженні навчального закладу знаходилось в загальному два корпуси із 10 класними кімнатами. Навчання вперше почали проводити в одну зміну. Відразу обладнали 3 кабінети: хіміко-біологічний, фізико-математичний і краєзнавчий. У два перші кабінети закупили навчального приладдя на 4 627 крб. В наступному році на обладнання цих кабінетів витратили ще 1 855 крб.

Навчальний заклад також отримував матеріальну допомогу від підприємств, так у 1955 р. промкомбінат передав 12 столярних рубанків,а ліспромгосп лісоматеріал[xv]. Цукровий завод власними силами обладнав майстерню із всім необхідним столярним і слюсарним обладнанням. В ній проходили уроки ручної праці учнів 4-5 класів.

Батьківський комітет школи постійно долучався до виховання учнів та підтримки дисципліни. Питання поведінки учнів розглядались на засіданні батьківського комітету та на загальношкільних батьківських зборах. Окремі члени батьківського комітету проводили бесіди з батьками важковиховуваних дітей.

Із 1956 р. школу очолила Марія Денисівна Поданчук, завучем став Іван Васильович Телима. Педагогічний склад вкотре кардинально змінився і в його склад входили Є.С.Вдовиченко, В.М.Деренівська, Г.П.Міщенко, Г.К.Полончук, С.Г.Ямполь, Я.А.Нусінкіс, В.С.Саковський, З.С.Очеретяна, М.П.Попова, М.С.Сікорська, О.К.Жовнір, Н.М.Бабенко, С.І.Вигрівач, Г.Н.Борячук, Л.Я.Бабій, С.Г.Смірнов, І.Д.Яжук та лаборант Л.І.Беднажевська.

У 1957 р. відбувся перший випуск десятого класу.

Верховна Рада СРСР  надаючи освіті вагомого ідеологічного значення 24 грудня 1958 р. прийняла спеціальний закон «Про зміцнення зв’язку школи з життям і про подальший розвиток системи народної освіти в країні». На основі цього закону Браїлівська середня школа була реорганізована в середню загальноосвітню політехнічну школу. Відповідно до цих змін 5-8 класи працювали в майстерні при школі та на шкільних ділянках. Учні 9-11 класів вивчали спеціальності: автосправа, токарна, швейна, механізаторська справи. Таким чином, в школі збільшилась кількість класів і в 1963 р. відбувся перший випуск 11 класу. Контингент учнів збільшився до 419 осіб.

В цей час обладнали кабінети літератури, історії, суспільствознавства. Було створено Ленінську кімнату. Кабінети поповнили великою кількістю наочних приладів та одним кіноапаратом.

 Відбиток печатки Браїлівської середньої школи. 

Світлина 1980 р.

При школі у 1965 р. організували очно-заочну школу для робітничої молоді.

У зв’язку з реорганізацією навчального закладу відбулись зміни і в педагогічному складі. Із школи були звільнені або переведені Г.П.Міщенко, С.Г.Ямполь, Я.А.Нусінкіс, В.С.Саковський, М.С.Сікорська, О.К.Жовнір, С.Г.Смірнов, І.Д.Яжук та Л.І. Беднажевська. Натомість в навчальний заклад прийшли працювати Г.І.Чернюк, І.І.Шаміс, Б.Т.Ротар, О.П.Мазур, М.А.Вілінська, Ф.П.Рибачок, К.Л.Церклевич, Г.С.Гаврилюк.

У 1972 р. школу реорганізували у восьмирічну.

Із 1978 р. навчальний заклад очолила Ганна Андріївна Миронюк, яка до того часу працювала учителем в Могилівській школі. Будучи цілеспрямованим та дієвим директором Г.А.Миронюк змогла підняти на високий рівень навчально-виховну роботу. В період 1978-1981 рр. в корпусі де навчалися діти старшого віку, були відремонтовані підвіконня, зовнішні стіни, упорядковане шкільне подвір’я.

Відбулися також видозміни самого навчального приміщення. Шкільний ганок обмурували цеглою та розмістили там бібліотеку.

Навчання початкової ланки проходило в північному корпусі колишніх робітничих казарм.

Обидві школи розташовувались у пристосованих приміщеннях, які знаходились одне від одного на значній відстані. Цей фактор також відігравав негативну роль в організації навчально-виховного процесу.

За сприяння депутата Верховної Ради СРСР Яніни Дмитрівни Церклевич у 1981 р. розпочалось будівництво нової школи. Навчальний заклад зводили у надзвичайно мальовничій місцевості на пагорбі, де ріс невеликий старий парк. Навіть сьогодні з шкільного подвір’я відкривається гарний пейзаж на величезний став р. Рів. За тодішніми радянськими традиціями школу планували здати до 1     вересня, тому всі будівельні роботи проводили надзвичайно швидко. Вчителі школи та старшокласники на чолі з директором брали саму неопосередковану участь. Доводилось розвантажувати, переносити будівельні матеріали, згодом фарбувати, білити та доводити до остаточного завершення приміщення школи.

Будівництво школи. Світлина 1982 р.

Не дивлячись на ряд недопрацювань, серед яких був незавершений цокольний поверх, 1 вересня 1982 р. школу офіційно відкрили. Навчальний заклад вражав своєю красою та зручністю. Він був побудований за типовим проектом восьмирічної школи у три поверхи. В цокольному поверсі розміщувалися харчоблок, їдальня, мийка, овочевий склад, вбиральні для працівників кухні, бойлерна, кабінет медсестри, душові, роздягальні, майстерня. З цього поверху можна потрапити до спортивного залу, який ніби прибудований з північного боку школи. За проектом його можна було використовувати як актову залу, адже над інвентарною кімнатою, яка є частиною спортзалу, розміщується кіно операторська, куди можна потрапити лише східцями з двору. На першому поверсі розташовувались класні кімнати початкової школи, кабінет директора, учительська, декілька навчальних кабінетів, вбиральні. Частину коридору відразу перегородили та поряд із двома класами облаштували ігрову кімнату для групи продовженого дня. На другому поверсі розміщувались навчальні кабінети з предметів основної школи, кабінет завуча.

 

Урочиста лінійка та відкриття школи 1 вересня 1982 р.

 Школа отримала одні з кращих кабінетів хімії та фізики. Навчальні класи були обладнані різноманітними технічними пристроями: телевізорами, радіоприймачами, кіноапаратами та ін. Майстерню забезпечили столярними та слюсарними столами, затискачами, токарними та свердлильними верстатами.

Старе приміщення школи згодом віддали під квартири. Із всіх займаних кімнат казарми залишили лише одну кімнату, в якій обладнали їдальню, адже цокольний поверх під час відкриття школи ще не був добудований. Їжу привозили з найближчого закладу громадського харчування. Згодом в цій кімнаті зробили спальню для учнів групи продовженого дня.

В період 1995-1999 рр. директором школи працював Валерій Дмитрович Резедент. За час директорства В.Д.Резедента навчальний заклад значно оновився та набув сучасного вигляду.

У 1997 р. сільськогосподарське підприємства СВАТ «Браїлівське» безкоштовно передало у користування школі автомобіль ГАЗ-5204.

Дах в школі був пласким та з часом став протікати. Численні ремонти не давали жодних результатів, тому його переробили і він отримав двоскатну форму. Не дивлячись на досить складний період в житті країни, вдавалось постійно оновлювати стенди в навчальних кабінетах та проводити якісні поточні ремонти. Зали рекреації та окремі класи були прикрашені настінним живописом.

Після обрання В.Д.Резедента на посаду голови Браїлівської селищної ради директором призначили Паламарчука Миколу Васильовича, який до того часу перебував на посаді заступника директора з виховної роботи Браїлівського ПТУ №6. Він пробув директором трохи більше одного року. М.В.Паламарчука на посаді замінила Надія Пантелеймонівна Слободенюк (2000-2008рр.). За період директорства Н.П.Слободенюк школа завжди перебувала у лідерах серед загальноосвітніх навчальних закладів І-ІІ ступенів, про що свідчить високі рейтингові показники.  Крім того, у 2005 р. трудовий колектив школи було занесено на міськрайонну дошку пошани. Саме з ініціативи директора Н.П.Слободенюк школа, єдиний навчальний заклад в районі, почала працювати як школа сприяння здоров’ю. У цьому напрямку було зроблено надзвичайно багато. 

 Браїлівська ЗОШ І-ІІ ст. Сучасний вигляд.

У період 2008-2013 рр. навчальний заклад очолювала Оксана Петрівна Слушна. За сприянням депутата Вінницької обласної ради І.Ф.Гатауліна у 2010 році було відкрито новий спортивний майданчик. Також в період 2010-2013 рр. здійснили заміну 54 вікон на пластикові та замінили систему водопостачання. Відкрили пам’ятну дошку Герою Радянського Союзу Г.В.Яровому.

На посаду директора 29 серпня 2013 р. призначили Миколу Анатолійовича Смірнова, який і сьогодні очолює навчальний заклад. Завдяки далекоглядності начальника відділу освіти Жмеринської РДА І.В.Цимбал, восени 2013 р. була побудована нова котельня, в якій встановили твердопаливні котли. Таким чином, тепловий режим підтримується на належному рівні незалежно від «газової політики» Росії. Влітку 2014 р. завдяки субвенції селищної ради в школі на першому поверсі реконструювали внутрішні вбиральні. З ініціативи директора 5 вересня 2014р. в навчальному закладі був заснований історико-краєзнавчий музей селища Браїлів. Значну матеріальну допомогу в облаштуванні приміщення музею надав селищний голова В.Д.Резедент. До збору експонатів активно долучилися учні, батьки,  вчителі школи та громадськість.

Станом на січень 2015 р. у школі в наявності 9 навчальних кабінетів, 4 класні кімнати, майстерня, їдальня та спортивна зала. Загальну освіту здобували 179 учнів у 9 класах. В школі працює 20 педагогів,  15 технічних працівників та медична сестра.

За якісним складом педагогічного колективу вчителями вищої кваліфікаційної категорії працює 10 чоловік, І кваліфікаційної категорії – 4, спеціалістів ІІ категорії – 3 учителя та кваліфікаційної категорії спеціаліст – 3 учителів.

 Четверо учителів мають педагогічне звання «Старший учитель» (Івасенко А.Л., Тодосюк Л.В., Ткаченко Т.А., Поповська О.А.) та один вчитель наукову ступінь кандидата історичних наук (Смірнов М.А.). Нагрудним знаком «Відмінник освіти України» нагороджено двоє членів педагогічного колективу (Тодосюк Л.В., Вернигора Л.Я.).

Учителі школи постійно приймають участь у Всеукраїнському конкурсі «Учитель року», в якому досягають значних успіхів (Ткаченко Т.А., Тодосюк Л.В., Десяк І.І., Сабатович Л.С., Чобан А.Б., Слушна О.П.). Зокрема, варто зазначити, що усі  вони проходили перший етап районного конкурсу та були допущені до проведення відкритих уроків. У 2014 р. вчитель основ здоров’я Слушна О.П. зайняла перше місце у номінації «Класний керівник».

Учителі школи також являються керівниками районних методичних об’єднань вчителів (Тодосюк Л.В., Івасенко А.Л.) та окружних методоб’єднань (Сабатович Л.С., Слушна О.П.)

У школі активно діють предметні гуртки, з яких найкращими вважаються історико-краєзнавчий «Кліо» (керівник Смірнов М.А.), «Умілі руки» (керівник Вернигора Н.А.), вокальний (керівник Тодосюк Л.В.), екологічний (керівник Сабатович Л.С.).

Учні школи являються постійними учасниками різноманітних творчих і інтелектуальних конкурсів, акцій та змагань.

Щороку протягом червня місяця діє пришкільний дитячий оздоровчий табір «Сонячна країна» (директор табору Стебло І.Ю., педагог-організатор). У ньому всі учні мають змогу безкоштовно не тільки оздоровитись, а й відпочити та з користю провести дозвілля, розвиватись як інтелектуально так і фізично під час проведення різноманітних тренінгів, ігор, флешмобів, квестів, екскурсій та походів.

Браїлівська ЗОШ І-ІІ ст. по праву вважається однією з найкращих в районі серед шкіл І-ІІ ступенів. За основними показниками навчально-виховної роботи серед загальноосвітніх навчальних закладів І-ІІ ступенів школа постійно перебуває у лідерах. За останні п’ять років займала:  у 2010  р. – І місце, 2011- 2013 рр. – ІІІ місця, 2014-2015 рр. І місця.

---

[i]Открытие церковно-приходской школы при Браиловском свеклосахарном заводе// Подольские епархиальные ведомости (Далі – ПЕВ) – 1896. -  № 52. –  С.  1152-1153.

[ii]ДАВіО. – Ф. Д-283. – Оп. 1. – Спр. 104. – Арк. 66, 370.

[iii]ДАВіО. – Ф. Д-255. – Оп. 1. – Спр. 343. – Арк. 153-154.

[iv]Державний архів Хмельницької області (Далі – ДАХмО) – Ф. 315. – Оп. 1. – Спр. 9316. – Арк. 24.

[v]ДАВіО. – Ф.Д-255. – Оп. 1. – Спр. 346. – Арк. 18.

[vi]ДАХмО. – Ф. 315. – Оп. 1. – Спр. 9316. – Арк. 24.

[vii]Історія Браїлівської середньої школи №2 1917-1967 рр. (Рукопис) – С. 6.

[viii]ДАВіО. – Ф. Р-256. – Оп. 1. – Спр. 1069. – Арк. 9-10.

[ix]ДАВіО. – Ф. Р-256. – Оп. 1. – Спр. 375. – Арк. 4-5.

[x]ДАВіО. – Ф. Р-568. – Оп. 7. – Спр. 71. – Арк. 68.

[xi]Історія Браїлівської середньої школи №2 1917-1967 рр. (Рукопис) – С. 6-12.

[xii]Історія Браїлівської середньої школи №2 1917-1967 рр. (Рукопис) – С. 2.

[xiii]ДАВіО. – Ф. Р-4907. – Оп. 1. – Спр. 82. – Арк. 3.

[xiv]ДАВіО. – Ф. Р-4907. – Оп. 1. – Спр. 40. – Арк. 45.

[xv]ДАВіО. – Ф. Р-4907. – Оп. 1. – Спр. 81. – Арк. 8.